Чергова порція твіПоезії

birds1

не все ти знаєш в цьому світі
і все не знатимеш, повір
не всі чарівно пахнуть квіти
вершин хребтів карпатських гір

***
привітні вигуки, радісні слова
завульовані лицемірними посмішками
і досі нескошена трава
у виконанні ідей непрошених

***
картинки чорно-білі бачу
розмальовую кольорами фантазій
в творчості маю погану вдачу
на фоні усіх евтаназій

***
пливу течією червоного віку
розпалюю пристрасті знак
заплющую вдосвіта чорні повіки
продовжую плисти у снах

***
усі мої ножі заржавіли
ліниві, не косять траву
згоріли мости і хати всі згоріли
ліниві, тримаються на плаву

***
повітря важке і вологе
ніяк не звикнеш до тиску
дорога не довга до Бога
не забудь написати записку

***
одна нога в ванній
інша в зависла повітрі
це свого роду випробування
на витривалість без світла

***
руйнація заради відродження
війни безглуздих ідей
наполеонам не треба погодження
приземлених смертних людей

***
іронія зливи
важливі листи
питання важливі
пора б віднайти

***
обіцянок зречення
вивчення теми
статеве заперечення
дітиська зелені

***
правові аспекти
замкнена темниця
вивчені конспекти
відбиток чорниці

***
примітивні сни
розвиток ментальний
відгуком весни
знищення тотальне

***
прилив ейфорії
секунда екстазу
дешеві повії
миттєві оргазми

***
відстань вирішує тільки тариф
все решта одні забобони
проблем не вигадуй ніяких нових
руйнуй всі істотні кордони

***
час веде свій примарний танок
міняючи перспективи
купуючи в небо останній квиток
вносиш свої корективи

***
щоденні місця стають відкриттями
новітня краса автентичних речей
і очі відкривши приходиш до тями
пробуджуєш мозок мільйоном ідей

***
вдосвіта вимушені прокидання
заліплені очі небаченим сном
від стінки до стінки хиткі дрейфування
напівзатонулим байдужим човном

***
куди не глянь, повсюду знаки
їх розуміти ще б напевне
тоді б життя не йшло до сраки
і все було б не так даремно

***
бруківка віщує вібрації
порушення звичного стану
глобальні процеси стагнації
опісля читання дурману

***
вигадуєш невільницькі устави
приймаєш істинне за сон
гуляєш небом без застави
захоплюєш мелодії в полон

***
я – демон власних злодіянь
рукою розтинаю шкіру
у пошуках земних страждань
чеснотам запитань не вірю

***
люстрації, дегенерації
ранкові мастурбації, фрустрації
причинно-наслідкові детермінації
зимови співи нації
посеред пахощів акації

***
на залізничній колії текстури
як наслідок завчених дій
параду скляної культури
арешту дешевих повій

***
стежимо за чужими життями
про своє відверто забуваємо
керуємось не своїми думками
не свої думки плекаємо

Теґи:,