Зібрав тут свою недотворчість за останній рік

abd0aba6dd41b848810b6dbcffea1266

думок помийна яма
шалені гірки вгору вниз
крапки історій панорами
змагань вчорашніх приз

***

Життя стає не цікавим
Кава стає несмачна
Дещо взагалі не стає
Закінчується весна

***

Невчасні традиції
Динаміка звуку
Сучасні петиції
Кретинам на руку

***

Не будь рабом системи злиднів
Не стань таким же підарасом
Ми вирвем з язиками їхні посмішки огидні
Здобудем перемогу раз й назавжди разом

***

Ранкові осередки люті
Твої дерева вже розквітли
Всі відьми поховали мітли
Стоїш в очікуванні на порозі взутий

***

подачі, вдачі чи невдачі
хворіють, мліють, тверезіють
стабільні, вільні, божевільні
розумні розповіді розуміють

***

Залежність від експериментів
У пошуках своїх вібрацій
Розподіл хвиль твоїх сегментів
Слова без знаків пунктуації

***

Огидні залишки знесилених надій
Як реп’яшки прив’язані мінливим станом
Реальність спрощена туманом
Зникає в п’яній пам’яті сумних повій

***

Відпочинь поки небо холодне
Дай емоціям волю польоту
Час не винен, що ти наче голий
Вкрився шаром байдужого льоду

***

Розподіл нижнього в природі
Системно зламані мотиви
Помилки звернень в директивах
На верхніх залишках турботи

***

Фактично не залишилось снів
Ночі стали сегментом завершення
Все монотонне без кольорів
Стіл це всього лиш стіл, беззаперечне ствердження

***

Одного разу візьмеш в руки небо
Напишеш лист, складеш слова, насипеш солі
Коли завершиться життєвий дебет
Сховаєш очі під закриті парасолі

***

На все одна відповідь, завчений текст
Розмови як ліки сумління
Навіщо шукати у втечі прогрес?
Навряд чи прогалина стане везінням

***

Так прикро вранці прокидатись
Бо світло вже не та картина
Яка заставить серце посміхатись
Коли десь поруч чути плач дитини

***

Закриті очі втомлені насиллям
У спогадах споруд лиш стиха чути спів
Самотніх та направду вільних
Нескорених земним тяжінням тисячі птахів

***

Останнім часом люди стали нецікаві
Тупі, обмежені і зовсім кволі
Тепер я перевагу швидш віддам солодкій каві
Залишившись на самоті в неволі

***

Перші спогади минулих злив
Нас сильними робили недолугі сни
Так сильно ще ніколи не просив
Тепла майбутньої весни

***

50 відтінків сп’яніння
50 ночей без сну
50 інтенцій сумління
50 сліз на усмішку одну

***

давай позбудемось сумління
зустрінемо світанок мовчки разом
без страху вийдемо з полону тіні
на хвилях нот солодкого екстазу (18 лютого)

***

Такі непередбачувані напрямки
Сором’язливі кроки в майбутнє
За вікнами тмяного світла натяки
Перед очима яскраві сни ще не забуті

***

Ти є і вмить тебе не стало
Лиш пам’ять залишається в серцях
Хороших залишилося так мало
Хорошим – новий шлях в нових світах

***

Чим далі від світу, тим кращий зв’язок
Занепад на рівні конфузів
Уникаючи дій вбережеш від думок
Преамбули втрачених друзів

***

Кожного року любов стає меншою
З кожним вбивством затягуються вузли
Ти хотіла стати і залишатись першою
Але зрозуміла що всі мужики козли

***

старим на зміну прийшли нові
із запалом у молодих серцях
та пам’ятайте по чиїй прийшли ви крові
не допустіть нової крові на нових руках

***

Давай зіграємо в хованки, друже
Рано чи пізно нас і так поховають
Знаючи це не лишайся байдужим
Ти знаєш про них, а про тебе не знають

***

Давай подивимось в небо, брате
Там вільні від світу літають птахи
Літали, літають і будуть літати
Сідаючи зрідка на чорні дахи

***

Ми не скорились на шляху до волі
Ми не злякалися обличчя смерті
Ішли стиснувши зуби в холоді від болі
піднявши вгору голову і кулаки обдерті

***

розбиті вікна пострілом каміння
завуальовані обличчя темні жарти
крізь хмари диму з боєм пробивається проміння
невидимих героїв сонця варти

***

Медаль за відвагу
Диплом за здобутки
Героям – подяки
Генералам – прибутки

***

Невизначеність часових обмежень
Спроби відновити з’єднання
Крок необачний від застережень
Відчаю голос в відлунні зростання

***

Все потопає в мерзенному
Петля затягнута туго
Несвідомо і так даремно ми
Забуваємо, як бути другом

***

Останнє тремтіння замерзлого тіла
Зворушливо скаже, що вчора було
Про серця зупинку, яке так хотіло
Кохати у сонці, але не змогло

***

Ми забуваєм те, що обіцяли не забути
Ми гнемося від подиху нових вітрів
Ми пам’ятаємо лиш смак отрути
І миті бачених цієї ночі снів

***

Кожен новий музики проміжок
Нагадує забутим ароматом
Характерний присмак, але без домішок
Груш, винограду і свіжих томатів

***

Полюбляєш шоколад, читаєш книгу
Холодними вечорами дивишся кіно
Фальшом посмішок топиш душевну кригу
Намагаючись приховати життєве гімно

***

Осінь вичавить свою останню мантру
Холодними пальцями об мокрий папір
Сьогодні погано а завтра – це завтра
Тепліше, спокійніше, краще, повір

***

в політиці потрібні обличчя
розум став другорядним
дУрні влаштовують протиріччя
шикуючись перед входом парадним

***

Ми – випадкові перехожі
Шляхами часу йдем туди
Де декорації до болю схожі
А під ногами вицвілі сліди

***

Немає “до”, “під час” чи “після”
Нема “натомість” чи “тому”
Нема “мабуть”, “напевне”, “звісно”
Немає “їх”, немає “їй”, нема “йому”

***

перемогти режим не проблема
важче не стати частиною механізму
поки тебе не з’їла система
позбудься страху, зруйнуй межу кретинізму

***

адреналінова доза зашкалює
вигадана параноя робить свої справи
ефект ще більший азарт розпалює
йти всупереч дурного закону держави

***

неспокійні ночі, холодні
і сонце гріє вже не так
невинні, котрий день голодні
по небу проліта безкрилий смертоносний птах

***

перемовини з власним сумлінням
за лаштунками відповідь чесних
так раптово зустріте прозріння
на теренах мандрівок небесних

***

люди стали злі і невдячні
не всі, але більша частина
від цього стає трохи лячно
бо людина вже не Людина

***

я маю звички, мрії, плани
я оперую завченими фразами
хоча слова порожні, не без натяку омани
мені самому жити власними маразмами

***

залишок моралі на дні чарки
рішучий виклик пану сатані
їдучий дим дешевої цигарки
ховає пями крові на вікні

***

переповнені маршрутки тілами
везуть думками сповнені скроні
забули час коли слова були словами
коли були щирими і від цього не втомлені

***

відцвілі відтінки забутих картин
відмова сприймати реальність при спробі
залишити в пам’яті спогад один
відносності суму, утрати й жалоби

***

замість обговорювати “як”
ми виправдовуємось “чому”
замість посмішок, обійм, подяк
розпочинаєм ще одну війну

***

неначе двоє та кожен десь при собі
привітно запалюють вогник бажання
запалюють сни теплим світлом вночі
очікують завтра під ритми кохання

***

щодня нові але знайомі Будди
міняють хід твоїх думок, ідей
на фоні звуків музики повсюду
на фоні фарб і тих самих людей

***

і ніби спиш, але не зовсім чесним сном
жахіття прикрашають місяць й зорі
над небом пропливаючи човном
вечірнім літнім небом в літнім морі

***

і тільки вітер листям шелестить
холодного осіннього світанку
минає перша і остання щастя мить
пустивши час по колу і без перестанку

***

Безбарвна колотнеча тіней
В вечірньому танку на львівській хвилі
Обличчя втомлені, але такі щасливі
Спокійний вияв доброї, старої ліні

***

Кава зранку, ввечері втома
Симпозіум буденних протиріч
Секунди сну, адреналін за комір
Малюнок світла аквареллю в ніч

***

Праворуч вітром замунуте коло
Ліворуч відчинений в спеціях люк
Шизою замащений світ по приколу
Плекаєш надію, що це лише глюк

***

Війни на особистому рівні
Вбивства давніх відносин
Слова – заклинання чарівні
На шиї петля від укусів й засосів

***

Десь так далеко, тут і залишусь
На відстані дзвінка чи може крику
У сні тобі з бажанням посміхнусь
Залишу те що буде в спогадах на віки

***

Я памятаю день коли не було часу
Не було відстаней, не було слів, думок
Прихильності не було, не було відрази
Не було тіла, крові і кісток

***

В тривожному положенні очікуєш приходу
Зростає сюр затьмареного світу
Забувши назви днів течеш по літу
Не розрізняючи вівторок і суботу

***

Не бійся бути тут самим собою
Не намагайся стати вигаданим я
З обличчя зняти маску сильною рукою
Твоя мета, твоя винагорода, ціль твоя

***

Бачу як перші ховаються в небо
Наступні з вогню виростають невпинно
В землі залишаються ті хто без тебе
Водою погашені в часі первиннім

***

білявка з’явиться нізвідки
так само зникне в нікуди
а ти все будуватимеш для себе клітки
в пустелі сорому, без квітів і води

***

картатий запах вишні влітку
мішковиною розум огорта
словами зводиш собі клітку
твоя свобода як і ти пуста

***

привітність кажуть вже не в моді
без смаку чаю, шоколаду, солі
свою застуди віддаю без шкоди
в твоїй загадці гублячись поволі

***

налаштування по замовчуванню збиті
розбіжності на рівні мови
дороги пелюстками квітів вкриті
сухі та досі пахнуть й кольорові

***

Для когось ідеал, комусь найкращий друг
Для когось іграшка для насолоди
Комусь огида замкнена в червоний круг
Для когось втеча з рабства до свободи

***

Уявні друзі забувають вигадані мрії
Зникають негативи вигаданих фото
Ілюзія фальшивих божевіль повії
Затягує тебе в своє в’язке болото

***

Розбавлені часом розумні цитати
Запорошених роками старих сторінок
Без здобуття відсутній страх втрати
Домовину не прикрасить жоден вінок

***

Використання спогадів як протиріч
Зникаючі бажання тануть наче лід
Сухе знечулення розіб’є третя ніч
Згадай про небо і забудь дурний обіт

***

Ломка за дозою, на фоні Бах
У вікнах відображення забуті
Сьогодні музика звучить кріз дах
Симфонія привітності і присмак ртуті

***

Завіса, антракт до ранку, сон
За ненаписаним сценарієм наступна дія
У тіні заховався мій фантом
Спостеріга за поворотами сюжетів і радіє

***

Прагматична війна старечих маразмів
Каталізована рядом комплексів
Перемоги над ворогами неначе оргазми
Історія брехливих нікчемних дописів

***

Дорожні знаки під питанням
Вершин своїх і досі не знайшов
Навколо бачу тільки кров і зазіхання
На віру, волю, силу, правду і любов

***

Брехливі, продажні, байдужі
Підстрижені наголо очі порожні
Цинізму крива притаманна верблюжим
Зупинкам в пустельних кварталах безбожних

***

Пропонуєш знаючи відповідь
В темряві чекаєш дива
Змирившись з тим що отримав
На ранок замовляєш зливу

***

Будь сонцем власного життя
Освічуй, зігрівай всі мрії
Прямуй вперед, назад немає вороття
Життя у відповідь тебе зігріє;)

***

Цигарка проти ночі
Прокурені легені
До стійки черга випити охочих
Думки спокусливо шалені

***

В напрямку страти дорога проста
Привабливість знищення знову гукає
Напишу нового, сумного листа
Відправлю туди, де ніхто не чекає

***

У кожного є свій термін придатності
Ресурси обмежені, як не крути
І вийшовши з ладу втрачаєш всі здатності
По другому колу шляхи перейти

***

ти думаєш ти унікальний?
своєю вдачею плануєш здивувати світ?
розслабся друже, все на що ти здатен
так це новий, усім байдужий недолугий твіт

***

коли твій шлях стає пологим
і небо тисне, наче дуже близько
не розслабляйся друже, скоро знов зима
крім страшно стане ще й до біса слизько

***

безглуздо час марнуєш
гордишся непотрібними речима
що саме гірше – зовсім не шкодуєш
за втраченим скарбом незримим

***

квадратні будинки, паралельні дороги
трикутні знаки на шляхах
лінійні звички від усього
овальні звуження в правах

***

читаєш тих, кого не знаєш
керуєшся думками сірих мас
сліди свої з землі стираєш
отримуєш екстази від образ

***

самий звичайний день
прибутки стали витратами
і ніби в житті усе пахне, цвіте
а ти свідомо губиш себе препаратами

***

як довго не тривав би поєдинок
під орденами вигаданих днів
стабільно бракуватиме сходинок
у полум’ї руїн нестриманих вогнів

***

оли втрачаєш – сумно
червоні очі втомлені слізьми
і світло вигляда таким безумним
і влітку холод від зими

***

коли втрачаєш – важко
усе стає байдужим й марним
чекаєш від життя поблажки
пригадуючи посмішки примарні

***

розріджене небо привітно ковтає
бездумних ворон пролітаючих повз
привабливий знак нездійсненних погроз
за рогом тривалості часу чекає

***

виникаєш непомітно
життя проживаєш
зникаєш безслідно
все з початку починаєш

***

кожна нова історія
починається з завершення старої
всі прагнення уявного миру
переважно закінчуються війною

***

уміло підроблені почуття
дестрофія людської гідності
відчинена маніпуляційна життя
шпиталю абсурду і невідповідності

***

одвічні змагання на витривалість
щоденні повчання, приватні уроки
припущення вірні, невірні зізнання
глибинно поховані в пам’яті стоках

***

відчинені вікна своїм штучним світлом
метеликів манять в полони
специфіка вчинків не зовсім помітних
загострює важкість і втому

Мої вітання, ти дочитав ці нісенітниці, тому, можливо тобі буде цікаво почитати першу і другу частини