Віршик, написаний для Ені Рачкевич за #твікартку в #твігрі:)

Так склалося, ми маєм те
Чого не мають ті, хто поруч з нами
Ми ж розкидаючись словами
Не усвідомлюючи того, що для них святе
Крокуємо зарозумілими світами

Слова пусті кидаємо на вітер
Традиція за нас вирішує коли дарити квіти
А ми, мов показово чемні діти
Продовжуємо тут сидіти
І забуваємо життю радіти

Скоса ми дивимось на всіх
Немов війна, немов ми вороги закляті
Не бачимо стаждань чужих
На ти хто по життю іде із посмішкою кажем: «Псих
Ми забуваєм як кохати
Ми забуваємо образи пробачати
Ми забуваєм навіть як це, забувати

Теґи:,