За вікном світило сонце, діти ганяли в дворі під чи не останні теплі проміння, коротше кажучи, погодка просто супер, а я без настрою просидів неділю вдома. Осінь все-таки нагадує про себе.

Одна хороша людина сказала мені, що всі ці балачки про осінні депресії це просто виправдання своїй ліні і не бажанню щось робити. І я погоджусь з цим твердженням, але не повністю. Ближче до вечора я почав аналізувати, що стало причиною мого настрою, а вірніше його повною відсутністю. Здавалося б нема жодної вагомої причини для мого емоціонального стану: в житті все добре, на роботі також, є певні негаразди в особистому житті, та я сумніваюсь, що такий настрій через них.

Змирившись, наповнюю ванну гарячою водою, занурююсь у воду, в воді намагаюсь зануритись з головою в книгу, та на жаль це мені не вдається, сьогодні явно не день для читання.

Вимикаю на мить мозок. Жодної думки, ніяких спогадів, подих затамований.

Перезавантаження.

Не скажу, що мені стало легше, настрій залишився той самий, але я зрозумів, що такий день був мені потрібний. Завтра все мине, почнеться новий день, новий тиждень, а сьогодні мені потрібно було трохи подепресувати. Свідомість вимагає різноманіття от і нав’язує поганий настрій.

Обміркувавши все це, починаю робити висновки. Основний – не загрузнути у бажаннях власної свідомості. Дати їй те, чого вона вимагає і не більше, при цьому не втрачати контроль над собою.

Теґи: